Історія справи

Постанова ВГСУ від 26.11.2025 року у справі №761/18810/22
Постанова ККС ВП від 26.11.2025 року у справі №761/18810/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 761/18810/22

провадження № 51-2484 км 25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 03 червня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021010000000130 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Тернополя, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Шевченківський районний суд м. Києва вироком від 09 грудня 2024 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції станом на 01.02.2022), та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.

Згідно з вироком ОСОБА_7 , маючи намір заволодіти грошовими коштами шляхом обману, поширював серед своїх знайомих інформацію про те, що він є двоюрідним братом Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_8 .

02.08.2021 ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9 , що являється двоюрідним братом Міністра внутрішніх справ України, й на прохання ОСОБА_9 розглянути його кандидатуру для працевлаштування до МВС України, ОСОБА_7 повідомив, що поцікавиться вказаним питанням.

07.09.2021, о 18:40, під час спілкування через месенджер «WhatsАpp» ОСОБА_7 , діючи з корисливим мотивом, з метою привласнення коштів ОСОБА_9 повідомив останнього, що для його призначення на посаду начальника Департаменту державного майна та ресурсів МВС України ОСОБА_9 необхідно надати 70 тисяч доларів США для передачі службовим особам Міністерства внутрішніх справ України. При цьому ОСОБА_7 не мав наміру їх будь-кому передавати, а також впливати на вказаних службових осіб.

09.12.2021, близько 17:00, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9 про можливість вирішити питання про призначення його на посаду. При цьому з урахуванням боргу ОСОБА_7 перед ОСОБА_9 у розмірі 10 тисяч доларів США, останній мав фактично надати ОСОБА_7 60 тисяч доларів США.

01.02.2022 ОСОБА_7 та ОСОБА_9 о 15:56 зустрілись у ресторані готелю «Козацький», що по вул. Михайлівській, 1/3 в м. Києві. В ході розмови ОСОБА_7 повідомив, що окрім грошових коштів у розмірі 10 тисяч доларів США, які ОСОБА_9 приніс на зустріч, необхідно передати йому ще 50 тисяч доларів США, які він має намір передати службовим особам МВС України.

Після цього ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, маючи на меті шляхом обману заволодіти грошовими коштами ОСОБА_9 у розмірі 60 тисяч доларів США, що станом на 01.02.2022 становило 1 707 330 грн, тобто особливо великий розмір, отримав від ОСОБА_9 , який діяв під контролем правоохоронних органів, 200 доларів США та несправжні (імітаційні) засоби у вигляді доларів США.

ОСОБА_7 , вважаючи, що йому передано кошти у розмірі 10 тисяч доларів США, що станом на 01.02.2022 становило 284 555 грн, в якості частини від обумовленої суми, поклав їх до внутрішньої кишені своєї куртки. Під час виходу з приміщення готелю «Козацький» о 16:00 ОСОБА_7 було затримано працівниками правоохоронних органів.

Отже, ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 в особливо великих розмірах шляхом обману, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Київський апеляційний суд ухвалою від 03 червня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом не було допитано свідка ОСОБА_9 , однак суд визнав його досудові показання належними і допустимими.

Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження; на те, що вилучені у ОСОБА_7 кошти були йому підкинуті; на те, що на відеозаписі з готелю «Козацький», на який посилається суд, фактично не зафіксовано передачу коштів, а лише момент розміщення пакета на столі.

Також захист вважає, що доказ, на який суд посилається у вироку, а саме відеозапис з готелю «Козацький», є неналежним і недопустимим, оскільки, на думку захисника, він отриманий з порушенням і не в порядку, встановленому законом. Зокрема захист вказує, що орган досудового розслідування направив запит до ДП «Готель Козацький», однак у відповіді на цей запит неправильно зазначено вихідний номер.

Крім цього, стороною обвинувачення не було надано будь-яких протоколів на підтвердження огляду флеш накопичувача, на якому надано відеозапис.

Також захисник посилається на те, що суди проігнорували позицію захисту про можливу провокацію злочину з боку ОСОБА_9 , який був залучений до НСРД і мав чіткі вказівки правоохоронних органів, що суперечить положенням ст. 271 КПК України, адже ОСОБА_9 працював на державній службі і знав процедуру працевлаштування, тому, звернувшись до ОСОБА_7 щодо працевлаштування, він намагався спровокувати останнього на вчинення злочину.

На думку захисту, винуватість ОСОБА_7 не доведено поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами.

Крім цього, захисник вважає, що було порушено правила підслідності й досудове розслідування було необґрунтовано доручено слідчим ГУНП в АРК та м. Севастополі на підставі того, що злочин частково вчинено на тимчасово окупованій території, хоча жодних дій ОСОБА_7 не вчиняв у АР Крим.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав подану касаційну скаргу.

Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги і просила залишити оскаржувані судові рішення без зміни.

Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

За змістом статей 433 438 КПК України суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Крім цього, касаційний суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження ними обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення в цілому.

Тому колегія суддів касаційного суду відхиляє доводи касаційної скарги скаржника щодо неправильної, на його думку, оцінки судами досліджених доказів за відсутності або безпідставності конкретних доводів щодо неналежності, недопустимості чи недостовірності окремих досліджених судом доказів.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів вбачає, що вказаних вимог закону суди дотрималися.

Вирішуючи питання про доведеність винуватості ОСОБА_7 , суд першої інстанції послався на досліджені в судовому засіданні докази, а саме на:

- протокол огляду мобільного телефону від 22.11.2021, у якому зафіксовано огляд телефону ОСОБА_9 , у якому міститься переписку з контактом « ОСОБА_10 » щодо можливості працевлаштування на різні вакантні посади, у тому числі до правоохоронних органів за надання матеріальної винагороди;

- протокол вручення грошових коштів для проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 01.02.2022, відповідно до якого ОСОБА_9 у присутності двох понятих вручено грошові кошти у сумі 200 доларів США та імітаційні засоби у вигляді грошових коштів у сумі 9800 доларів США;

- протокол про результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 04.02.2022, відповідно до якого під час виконання контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту ОСОБА_7 підтвердив, що для вирішення питання про призначення ОСОБА_9 на посаду начальника Департаменту державного майна та ресурсів МВС України або на іншу керівну посаду в МВС України йому необхідно надати ОСОБА_7 60 тисяч доларів США. Після цього ОСОБА_9 , діючи під контролем правоохоронних органів, передав ОСОБА_7 пакунок під виглядом 10 тисяч доларів США;

- протокол за результатами проведення НСРД № 42/801 від 08.02.2022 у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, відповідно до якого зафіксовано розмови ОСОБА_7 з різними абонентами, під час яких він акцентував увагу на наявності нібито власних зв`язків з правоохоронними органами, у зв`язку з чим нібито має можливість за грошову винагороду вирішувати різноманітні питання, впливати на прийняття рішень службовими особами органів державної влади;

- протокол з додатками за результатами проведення НСРД - спостереження за особою, річчю або місцем № 42/312 від 24.01.2022, відповідно до якого задокументовано зустріч 09.12.2021 ОСОБА_7 з ОСОБА_9 у приміщенні ресторану «За двома зайцями»;

- протокол з додатками за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи № 42/429 від 27.01.2022, відповідно до якого 09.12.2021 під час зустрічі у приміщенні ресторану ОСОБА_7 повідомив про свої можливості вирішити питання про призначення ОСОБА_9 на різні посади у державних органах, у тому числі правоохоронних. При цьому з урахуванням попередніх взаємовідносин між ними (боргу ОСОБА_7 перед ОСОБА_9 у розмірі 10 тисяч доларів США) останній мав фактично надати ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 60 тисяч доларів США;

- протокол за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеконтролю особи № 42/63 від 21.04.2022, відповідно до якого 26.01.2022 ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9 , що, у разі погодження його кандидатури на посаду у Департамент, останньому необхідно протягом декількох днів передати йому обумовлену суму в повному розмірі. 28.01.2022 під час телефонної розмови ОСОБА_7 повідомив, що грошові кошти («ресурс») слід надати йому наперед, а після їх демонстрації так званому «куратору» з числа службових осіб МВС України грошові кошти будуть зберігатися в офісі ОСОБА_7 та розпочнеться процедура його працевлаштування на посаду в Міністерстві внутрішніх справ України.

01.02.2022 під час особистої зустрічі ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9 , що окрім грошових коштів у розмірі 10 тисяч доларів США, які він приніс на вказану зустріч, необхідно передати йому ще 50 тисяч доларів США для подальшого надання службовим особам МВС України для працевлаштування, а у випадку відсутності позитивного результату - вказані кошти будуть повернуті. При цьому послався на зв`язок з помічником Міністра внутрішніх справ ОСОБА_8 ;

- протокол огляду місця події від 01.02.2022, відповідно до якого під час огляду приміщення туалету готелю «Козацький» на кришці унітазу виявлено куртку ОСОБА_7 , у лівій внутрішній кишені якої виявлено прозорий файл з грошовими коштами, обмотаними білою стрічкою. При огляді вказаних грошей виявлено дві справжні купюри номіналом 100 доларів США, які раніше вручались ОСОБА_9 , а також імітаційні засоби у кількості 98 штук купюрами по 100 доларів США з однаковим номером, серією та надписом на зворотній стороні «імітаційний засіб».

Оцінивши указані вище та інші докази, покладені в основу вироку, з точки зору належності, допустимості й достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

Доводи захисника у касаційній скарзі про те, що судом враховано показання свідка ОСОБА_9 , надані під час досудового розслідування, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, оскільки зі змісту вироку вбачається, що суд не посилається на показання свідка ОСОБА_9 .

Доводи скарги щодо неповноти судового розгляду, зокрема відсутності допиту свідка ОСОБА_9 , були предметом перевірки апеляційного суду, який обґрунтовано вказав, що прокурором і судом вживались заходи для допиту вказаного свідка в ході судового розгляду, однак не змогли встановити його місце перебування на час розгляду, тому допит останнього проведений не був, що не свідчить про неповноту судового розгляду. З такими висновками погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

Стосовно посилань у скарзі на недопустимість як доказу відеозапису з готелю «Козацький» у зв`язку з отриманням його не в порядку, встановленому законом, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних (слідчих) розшукових дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Беручи до уваги зміст положень ч. 1 ст. 86 України (щодо допустимості доказу), частин 2, 3 ст. 93 КПК України (щодо збирання доказів сторонами), застосування стороною кримінального провадження такого способу збирання доказів як вилучення речей чи документів (ч. 7 ст. 163 КПК України) під час отримання доступу до речей і документів може здійснюватися у випадках, якщо:

а) особа, у володінні якої знаходяться речі або документи, не бажає добровільно передати їх стороні кримінального провадження або є підстави вважати, що вона не здійснить таку передачу добровільно після отримання відповідного запиту чи намагатиметься змінити або знищити відповідні речі або документи;

б) речі та документи згідно зі ст. 162 КПК України містять охоронювану законом таємницю, і таке вилучення необхідне для досягнення мети застосування цього заходу забезпечення.

В інших випадках сторона кримінального провадження може витребувати та отримати речі або документи за умови їх добровільного надання володільцем без застосування процедури, передбаченої главою 15 КПК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 01.02.2022 прокурор звернувся до Державного підприємства «Готель Козацький» Міністерства оборони України із запитом щодо надання відео з камер відеоспостереження кафе готелю, холу та другого поверху біля туалету, а також сходової клітини за період часу з 15 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв. 01 лютого 2022 року (т. 2 а. с. 35).

У відповідь на цей запит було надано флеш-накопичувач із запитуваним відео за підписом заступника начальника служби охорони та інформаційної безпеки ДП «Готель Козацький» ОСОБА_11 (т. 2 а. с. 36-37).

Таким чином, відеозапис було отримано органом досудового розслідування у встановленому законом порядку.

Стосовно того, що у відповіді на запит не правильно вказано вихідний номер запиту, замість 09/1-48вих-22 зазначено 09/1-49вих-22, про що зазначає у своїй скарзі захисник, вбачаючи це підставою для визнання доказу недопустимим, то Верховний Суд погоджується з судом апеляційної інстанції про те, що це явна описка і не може бути підставою для визнання отриманого відеозапису недопустимим доказом.

Щодо відсутності в матеріалах кримінального провадження протоколу огляду вказаного вище флешнакопичувача, то відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

За змістом ч. 2 ст. 99 КПК України до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп`ютерні дані); 2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; 3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії; 4) висновки ревізій та акти перевірок; 5) довідки, висновки та інші документи спеціалістів.

Таким чином, відеозапис є документом, тобто окремим, самостійним доказом, який досліджувався судом першої інстанції. Тому відсутність в матеріалах провадження протоколу огляду флешнакопичувача з відеозаписом не є підставою для визнання такого відеозапису недопустимим доказом.

Спростовуючи доводи сторони захисту про провокацію ОСОБА_7 на вчинення кримінального правопорушення, апеляційний суд обґрунтовано вказав, що ОСОБА_7 без будь-якого примусу або стороннього впливу проявляв активність у питанні передачі йому грошових коштів за нібито працевлаштування ОСОБА_9 на посаду в правоохоронні органи. Зазначене підтверджується змістом розмов між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , під час яких засуджений проявляв заінтересованість, обговорював деталі, озвучував суму коштів, які необхідно йому передати для вирішення питання, активно підбурював ОСОБА_9 до передачі йому грошових коштів. Верховний Суд вбачає такі висновки умотивованими і погоджується з ними.

Також не ґрунтуються на положеннях закону й доводи сторони захисту про порушення правил підслідності під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження.

У матеріалах провадження наявна заява ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 , у якій він, крім іншого, зазначає про продаж ОСОБА_7 оперативних талонів старого зразка, які останній може замовляти в АР Крим (т. 2 а. с. 9).

Зі змісту витягу з ЄРДР вбачається, що відомості внесено, крім іншого, з формулюванням «на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим група невстановлених осіб із використанням спеціального обладнання, яке знаходиться на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, здійснюють виробництво підроблених Оперативних талонів» (т. 2 а. с. 6-7).

За правилами ч. 1 ст. 216 КПК України досудове розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_7 здійснюється слідчими органів Національної поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи зміст заяви про вчинення кримінального правопорушення, постановою Генерального прокурора від 18.11.2022 здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення було доручено Головному управлінню Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (т. 2 а. с. 21-22).

Таким чином, Верховний Суд погоджується з судом апеляційної інстанції, що правила підслідності у цьому кримінальному провадженні порушено не було.

Київський апеляційний суд належно перевірив під час апеляційного перегляду доводи поданої апеляційної скарги і вмотивовано погодився із вироком суду першої інстанції, залишивши його без зміни. У рішенні апеляційного суду належним чином зазначено підстави, на яких воно ґрунтується. Ухвала апеляційного суду відповідає приписам статей 370 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

За таких обставин, керуючись положеннями ст. ст. 434, 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 03 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3